Колишній заступник голови «Нафтогазу» Юрій Вітренко, коментуючи новину про те, що російський Газпром забронював у України додаткові потужності для транзиту газу у жовтні, вдався до спогадів про події грудня 2019 року у Відні, де представники «Нафтогазу України» на чолі із Вітренком, та представники «Газпрому» на чолі із Міллєром, узгоджували деталі транзитного контракту.
Що звертає особливу увагу – так це демонстративне ігнорування Коболєва та його ролі у підписанні доволі вигідного для України контракту, який, за словами самого ж Вітренка, дає Україні щороку 7,2 млрд доларів, і може давати навіть більше, якщо росіяни додатково бронюють потужності для прокачки.
А от найцікавіші тези, як на мене, зосередились саме у постскриптумі допису Вітренка.
Колишній заступник голови НАКу слушно зауважує, що наразі «Нафтогаз» і влада в цілому повністю зупинилися щодо розвитку того успіху, який було досягнуто наприкінці минулого року. Вітренко фактично каже про «проїдання» Урядом України газпромівських грошей, а «Нафтогаз» критикує за пасивність та відмову від більш проактивних та рішучих дій щодо «Газпрому» та РФ.
На думку Вітренка, Україна мала б сьогодні змушувати Газпром розблокувати передачу газу європейським компаніям на кордоні Україна-РФ, розблокувати транзит газу з Середньої Азії та експорт незалежних від Газпрому видобувників газу в Росії. Колишній заступник голови НАКу пише, що в цих важливих питаннях немає ані результату, ані активних дій.
Вітренко зауважує, що це питання на 17 млрд доларів додаткового економічного ефекту. З цим можна погодитись, але є ще одна важлива деталь. Все питання в тому, що нинішні політичні умови (як зовнішні, так і внутрішні) абсолютно не спонукають Андрія Коболєва та НАК «Нафтогаз» прагнути до таких докорінних змін та ситуації на газовому ринку України. Якщо би НАК та Коболєв дійсно ставили б собі за мету зниження тарифного тиску на населення та на українську промисловість, розуміли би, що їхні дивіденди та посади залежать в тому числі і від доступної ціни на газ для українських споживачів, то можливо вони і робили би все те, про що пише Вітренко.
Але ж і Вітренко добре знає, що ніхто Андрію Коболєву та НАКу не виставляє подібний KPI. Цього не робить президент, цього не робить Уряд. Тому і керівництво «Нафтогазу» традиційно опікується лише двома напрямками – забезпеченням стовідсоткової лояльності наглядової ради «Нафтогазу», очолюваної Клер Споттісвуд та Юлією Ковалів, та позитивними фінансовими показниками, які щороку подаються громадськості як надзвичайне досягнення.
Цікаво, що вихід групи «Нафтогаз» на роздрібний ринок постачання газу населенню під парасолькою компанії ГК «Нафтогаз України, який подається як боротьба за зниження тарифів, насправді є нічим іншим як ще один засіб підвищення капіталізації групи та росту фінансових показників. Ціни на газ, які знову ростуть, є гарною ілюстрацією того, що у побудованій НАКом реальності газ завжди буде дорогим – як для населення, так и для бізнесу.
Перелічені Вітренком задачі та напрямки дійсно могли би змінити цю ситуацію, але вони наразі не цікавлять ані Коболєва, ані НАК. І нажаль, ці питання не сильно цікавили би сьогодні і самого Вітренка, якщо він залишився би всередині системи, до створення якої сам доклав чимало зусиль.
P.S. пост Вітренка