Після виходу статті, присвяченій законотворчій активності пана Холодова, на мене вийшла його помічниця. Вона від імені пана депутата запросила мене взяти участь у “робочій групі”, яка мала обговорювати просування його ініціативи протидії форестелінгу, яку мені вже доводилося неодноразово критикувати.
Скажу чесно, не вірив і не вірю у щирі наміри пана Холодова діяти в інтересах української держави. Не для того він отримав депутатський мандат.
Все, що відомо про цього пана, та корупційні скандали, які вже трапилися з ним у парламенті, не залишають жодних сумнівів з цього приводу.
Його діяльністю по несплаті податків та діями, які мають усі ознаки корупції, мали би займатися правоохоронці. І знаходитися він мав би зовсім не на посаді Заступника голови Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики. Але до того часу, поки Президент Зе не покине свою посаду, йому нічого не загрожує. Корупція за півтори роки президентства нашого видатного діяча сучасності стрімко почала набирати оберти.
Хоча потім, імовірніше за все, пану Холодову доведеться покидати країну доволі швидко. Його нерухомість на Кіпрі, а можливо, і кіпрське громадянство, яке мене зовсім не здивує, сприятимуть цьому.
Виходячи з цих міркувань, розумів, що це запрошення не передбачало бажання “слуги народу” Холодова вислухати мої міркування та пропозиції. Але відмовлятися теж вважав некоректним, попри впевненість, що нічого гарного з цього не вийде.
Так і сталося. Засідання “робочої групи”, яке проводилося у віртуальному режимі за допомогою Zoom, перетворилося на клоунаду.
З’ясувалося, що пан Холодов вніс у свій законопроект 3016д, відправлений парламентом на доопрацювання, зміни, які ніхто з учасників засідання “робочої групи” не бачив. Тому обговорювати його ініціативи, які звучали з голосу, було заняттям трохи безглуздим.
Але питання у тому, що я взагалі вважаю проблему форестелінгу (штучного збільшення реалізації сигарет перед підвищенням ставки акцизу) трохи надуманою, а вкрай погано виписані пропозиції пана Холодова її точно не вирішують.
Що і пояснював у статті “Некомпетентність у поєднанні з корупцією — це гримуча суміш, яка нищить державу”. Тому ці аргументи не повторюватиму.
Але на засіданні робочої групи я хотів розбирати не конкретні пропозиції пана Холодова. Які він ще може десять разів поміняти. Мені здавалося важливим пояснити, що протидію форестелінгу слід розглядати у зовсім іншій площині.
На жаль, пан Холодов мені такої можливості, фактично, не дав. До того, довго обговорюючи свої ідеї з представницею Мінфіну, він несподівано повідомив, що саме мені надає можливість висловити пропозиції. З панської доброти надавши для цього аж дві хвилини. Але навіть не дочекавшись і їх завершення, просто відключив можливість щось казати далі. На цьому моя участь у засіданні “робочої групи” фактично завершилася.
Враховуючи це, скористаюся можливість тезово пояснити свою позицію по проблемі протидії форестелінгу вже у заочному форматі.
Почну з того, що добре відомим принципом боротьби з економічними правопорушеннями, є прибирання причин, які їх породжують.
Якщо розуміти причини значного зростання контрафактної тютюнової продукції та певні прояви форестелінгу, та справді бажати їх подолати, тоді і необхідний для протидії цьому інструментарій можна застосувати.
У зв’язку з цим хочу в чергове наголосити, що вважаю помилкою надто швидке підвищення акцизу на тютюнові вироби. Це не призводить до відмови споживачів від шкідливої звички та автоматичного зменшення тютюнопаління. Натомість в умовах обмежених доходів громадян провокує попит на контрафактну продукцію. А там де виникає попит, там з’являється і пропозиція. З цим зараз Україна і зіштовхується. Втрати держбюджету від цього сягають мільярди гривень. Заперечувати зв’язок між швидким зростанням акцизів та зростанням обсягів контрафакту безглуздо.
При цьому слід нагадати, що термін імплементації в Україні статей 8–10 Директиви Ради 2011/64/ЄС не встановлено. Тобто, Угода про асоціацію України з ЄС не передбачає обов’язку забезпечити наближення ставок акцизного податку на тютюнові вироби до мінімального рівня, діючого в ЄС, саме до 2025 року.
Виходячи саме з цієї аргументації я вже неодноразово пропонував зменшити темпи підвищення акцизу на тютюнові вироби — з нинішніх щорічних 20 відсотків до 2025 року до 10 відсотків — до 2030 року. Очевидно, що менші темпи зростання вартості цигарок формуватимуть легше звикання до більш високих цін на тютюнові вироби. Крім того, сприятимуть більш зваженій реакції громадян і, сподіваюся на це, їх зростаючи доходи.
Зрозуміло, що це зовсім не знімає питання необхідності активізації пропагування здорового способу життя та роз’яснення шкідливості тютюнопаління.
Що ж стосується протидії форестелінгу, то це можна робити не адміністративними обмеженнями та покараннями. Які породжуватимуть лише зловживання та корупцію з боку державних посадовців.
Для цього достатньо щорічне підвищення акцизу саме на 10 відсотків розбити на два етапи. Необхідно підвищувати акцизи на 5 відсотків — з 1 лютого та з 1 серпня. Це суттєво зменшить зацікавленість у маніпулюванні з придбанням акцизних марок та випуском тютюнових виробів напередодні підвищення акцизних ставок (форестелінг). Надто мала зміна кінцевої ціни на тютюнові вироби, а витрати на відволікання оборотних коштів стають суттєвішими у порівнянні з можливими вигодами. До речі, хочу особливо наголосити на доречності підвищувати акциз саме з 1 лютого. Це зніматиме проблему необхідності формування додаткових складських запасів продукції на час різдвяних та новорічних свят, а значить і додаткової кількості акцизних марок.
На додачу до цього варто відійти від моделі, яка передбачає придбання та оплату акцизних марок наперед. Саме з придбанням надмірної кількості акцизних марок напередодні підвищення акцизів пропонує боротися пан Холодов. Але якщо передавати акцизні марки виробникам та імпортерам тютюнових виробів під банківську гарантію, а їх оплату здійснювати на дату відвантаження тютюнових виробів з ліцензійних виробничих (митних) складів, тоді можливості та потреба у форестелінгу стрімко скоротиться.
При цьому можна розглядати доцільність встановлення обмеження, щоби в останній перед черговим зростанням вартості акцизних марок місяць дозволялося відвантажувати з ліцензійних виробничих (митних) складів не більше 115% від середньомісячних відвантажень за останні півроку.
Контроль за відвантаженням з них та облік виданих акцизних марок мають здійснювати податкові органи.
Зрозуміло, що при цьому процедура підвищення акцизного збору на електронні сигарети та картриджі має бути тотожна тютюновим виробам.
Отже, є зовсім інший шлях боротьби з контрафактом та форестелінгом — ринковий і який забезпечуватиме стабільну ділову активність, як виробників, так і імпортерів тютюнових виробів. От тільки, скоріше за все наші можновладці обиратимуть шлях адміністративного тиску та впровадження все більш безглуздого адміністративного регулювання, який провокуватиме збільшення корупцію та тінізацію обороту тютюнових виробів.