Процес нарешті пішов і в Білорусі. За даними незалежних ЗМІ, вчора, 30 липня, у Мінську на зустріч із кандидатом у президенти республіки Світланою Тихановською прийшло не менше 63 тисяч осіб! Це фактично перший масовий прорив народу до незалежного, вільного висловлення політичної волі перед черговими виборами глави держави за останні чверть століття, які впевнено своїм потужним задом осідлав мінський диктатор Ол. Лукашенко. Вибори, нагадаю, мають відбутися 9 серпня ц.р. Зрозуміло, що й цього разу вони, як вважає білоруська влада, повинні проходити за сценарієм, який вона приготувала. А це, насамперед, пов’язано із повною зачисткою всього виборчого поля претендентів на головну папаху під без втоми нині діючого президента. Замало не сказав – під вічно чинного директора радгоспу.
Шайка закомплексованих Лукашенком головорізів із тамтешнього КГБ (дзеркально побудованого за принципом німецького гестапо) славно потрудилася й нинішнього літа. Вже два місяці знаходиться в СІЗО відомий білоруський відеоблогер Сергій Тихановський, який, мабуть, дещо зарано обмовився про своє бажання зіставити серпневу конкуренцію на виборах «бацьке» і цим, власне, підписав собі вирок самоізоляції на нарах. Журналіст є власником популярного YouTube-каналу під назвою «Країна для життя», який кидає сміливий виклик білоруській владі. До того ж, у мого білоруського колеги Тихановського гостре і розумне перо, дошкульне слово, він створив довкруги себе чисельну глядацьку і читацьку аудиторію і цим не на жарт злякав вождя та його камарилью. Вирок був заздалегідь відомий – ніякої реєстрації кандидатом у президенти, тільки на перевиховання до тюрми. Пишуть, що йому загрожує не менше трьої років суворо режиму…
Доволі сміливо на початку нинішнього літа пішов в атаку на головний пост у Білорусі екс-банкір Віктор Бабарико. До недавнього часу він двадцять років беззмінно очолював Бєлгазпромбанк (дочірню установу відомого російського Газпромбанку). Прославився меценатством. Зокрема тим, що фінансував видання книг відомої Світлани Алєксієвич, котра отримала Нобелівську премію в галузі літератури. А це явно не подобалося владі. Позаяк Ол. Лукашенко не визнає взагалі пані Алєксієвич. Бабарико також добився повернення в Білорусь оригіналу Біблії Франциско Скорини (1490 – 1551) — білоруського першодрукаря
Бабарико був завжди критичним до здійснюваної в його країні національної фінансово-економічної політики. Вважав її хибною. Мабуть, що найбільш демонстративно і відкрито прозвучало це на початку червня цього року в інтерв’ю екс-банкіра міжнародній радіостанції «Эхо Москвы». Тільки з’явилася його розшифровка на сайті цього ЗМІ, як я ознайомився з ним. Перше, що мені подумалося після прочитання – «Лукашенко цієї сміливості не простить. Автору потрібно негайно виїздити з Білорусі». Другий мій логічний посил був тут такий: навряд чи екс-банкир міг би видати все так беззастережно, не відчуваючи, або й не маючи за спиною підтримки російського капіталу, а то й самого Кремля…
А вже наступного дня прилетіло повідомлення: Віктор Бабарико арештований білоруським КГБ. Почалися труси у нього дома (він давно мешкав сам, дружина загинула на відпочинку у морі) і на колишній роботі. Лукашенко, не називаючи прізвища подразника привселюдно кричав: «подонок», «казнокрад», «злодій», «жирний буржуй» і таке інше. Усі добре знали про кого він так відгукувався зі скаженою слиною на устах…
До тюремного каземату КГБ поруч із батьком незабаром вкинули і сина Бабарико — Едуарда. Він організував масові акції на підтримку збору підписів для реєстрації батька кандидатом в президенти республіки. Загалом уже було зібрано рекордну кількість — 430 тисяч голосів (!) із ста необхідних для реєстрації в лукашенківському продажному ЦВК. Цю роботу проводили понад дев’ять тисяч добровольців (у Лукашенка цим займалася армія в 11 000 осіб). Це геть переполошило владу і вона батька та сина опозиціонерів тут же запроторила за ґрати. А так звані правоохоронні органи, без слідства й суду, визнали Віктора Бабарико злодіям і ворогам держави, котрому з морально-етичних норм, буцімто, ніяк не можна балотуватися на виборах президента країни. Ну, а син, мовляв, його підручний. Про що можна говорити… Тому теж місце на нарах…
Третім потужним кандидатом на виборчих перегонах, напевне, мав би стати відомий мінський айтішник Валерій Цепкало. Але білоруський ЦИК так «уміло» порахував голоси, що для його висунення у претенденти на головну папаху держави, буцімто, не вистачило голосів підтримки. До того ж його активно почали «пресувати» люди із відомства, назва котрого складається із трьох літер. Так висловився про все пан Цепкало. Напевне, КГБ, або – МВС. А тут іще стало відомо, що саме із КГБ телефонували в школу, де навчаються дочки опозиціонера, цікавилися тим, як вони навчаються, як поводяться. Це, як розповіла на іншій прес-конференції Вероніка Цепкало, дружина і мати з цієї переслідуваної сім’ї, було останньою краплею терпіння. Пан Валерій посадив дівчаток до свого авто і разом із ними виїхав за кордон…
До речі, Світлані Тихановській своїх двох дітей теж довелося вивезти до Європи… При такій владі, де постійно невідомо куди зникають опоненти глави держави, як колишній міністр внутрішніх справ Білорусі, наприклад, це вимушений рятівний крок…
Ось вони, три зірки, які зійшли над нинішньою Білорусю, котрим, напевне, має повірити народ: у центрі — Світлана Тихановська, поруч Вероніка Цепкало та Марія Колесникова… Фото журналістів сайту «Бєларусский партизан», який організував у світ Павло Шеремет…
Коли влада подумала про те, що, мовляв, усе: ландшафт для чергової беззастережної перемоги Ол. Лукашенка зачищений, сталася дивна метаморфоза. Три штаби кандидатів у президенти – Тихановського, Бабарико і Цепкало ОБ’ЄДНАЛИСЯ! Вони ще зуміли до кінця передбаченого строку зібрати необхідну кількість голосів для цієї ворожої ЦВК, і зареєстрували кандидатом у президенти Білорусі Світлану Тихановську – дружину відомого відеоблогера. Поруч із нею на сцені перед людьми стали – Вероніка Цепкало та представник штабу Віктора Бабарико Марія Колесникова. Новітнє славетне уже білоруське тріо – буфер проти Лакашенка…
Так учора, 30 липня ц.р., виглядав білоруський Майдан з висоти пташинного польоиу, організований білоруською опозицію під жіночим началом…
Таким чином, «бацько» отримав у суперники три жінки, які самою лише своєю появою повсякчас збирають багатотисячні мітинги проти влади в усіх куточках республіки. Вони, якщо чесно, глибоко і не занурюються в політику. Говорять простою доступною всім мовою. Але якою! Все у мить завмирає довкруги.
Кандидат у президенти Світлана Тихановська, до прикладу, каже, що їй не потрібна влада. Якщо вона переможе на виборах, перше, що вона зробить – звільнить заручників. Друге, підготує суспільство для того, щоб уже через пів року провести в Білорусі, вперше за чверть століття, вільні президентські вибори. «Ось на них ви і виберете собі главу держави, а я тихо відійду в сторону…» Ці слова вона знову потворила і вчора на надзвичайно велелюдному мітингу. Сподіваюся, ви здогадуєтесь, яку це реакцію викликає у зболених по свободі, демократії білорусів. Вони страшенно прагнуть перемін, свіжого вітру у владі, котра всім уже просто остогидла.
Живі, Бєларусь!