Заступник Леоніда Кучми в Мінській ТКГ інтеграційний віце-прем’єр Рєзніков прицільно прострілив коліно Москві. Після Темних мовчазних часів про стратегічний план повернення в лоно України Донбасу і Криму, він почав з надзвичайно високої ноти: для Криму з’явиться якась окрема, особлива «площадка»; жителі анексованих та окупованих територій радісно знову приймуть українську владу, надихнуті її демократичними стандартами, ліберальністю «а головне — їм будуть надані нормальні стандарти життя, люди на зараз окупованих територіях з легкістю перейдуть в цей режим, вони навіть чинити опір не будуть». Прискіпливий перший заступник Кучми ще й порахував, що Росія витрачає на війну з Україною в Донбасі 5 ярдів доларів США. Досить гідний і талановитий учень команди Порошенка-Яценюка-Луценка. Згадаємо, що вони також обіцяли задушити в гарячих обіймах економічного процвітання українців колонізованих Росією жителів КримДонбасу. В результаті, ми не лише втратили глобальну, міжнародну суб’єктність, але й стали вбогими реципієнтами. Якби тільки МВФ і Заходу в цілому. А то й Росії, випрошуючи в неї нафту і газ, ядерне паливо і не тільки. Зовнішній борг України стрімко зростає, а ВВП – падає. Країна безкінечно балансує на межі дефолту. Якщо зважити на 3,5 ярдів доларів США, як витрати на утримання Криму, то Кремль за 6 років війни вклав у захоплені території не менше 50 мільярдів доларів США, що дорівнює приблизно річному ВВП України. Плюс десятки мільярдів доларів, які Путін регулярно вкладає в інфраструктуру відібраних в України земель. Можливо не менше грошей витрачається на інформаційно-пропагандистську і дипломатичну компанію виправдання війни та різні види хабарів своїм агентам у Західному світі. Народи Росії, як і українці в Криму і на Донбасі, разом із кримськотатарським народом, живуть на першому нижньому ряді піраміди Абрахама Маслоу зразка 1943: їжа, вода, житло, робота і секс. Золотий мільярд живе в бажанні досягнути інших рівнів, і тільки 1% людства мріє про п’ятий рівень в цій піраміді – самоактуалізацію. Було б непогано, якби пан Рєзніков розповів українцям, які мають досить багато часу в самоізоляції, як Уряд збирається «самоактуалізовувати» стареньку піраміду Маслоу для них. Включаючи тверезий план по демократизації і лібералізації влади, яка будується у жорсткій президентській вертикалі руйнацією системи стримувань і противаг із монобільшістю і втратою конкурентного плюралізму, повною відсутністю якоїсь зрозумілої стратегії відновлення державності українців та перетворення привілейованої, радянської по духу влади, в найнятого кваліфікованого технократа-менеджера.
Цікаво, що про зміну політики Мінської сепаратної дипломатії «аля Порошенко», не говорить президент Зеленський. Романтичні музикальні фантазії у 16 ст. виникли як благосне, емоційне тлумачення меси. Але ми не чули проповіді першого ієрарха України. Президента. Правда, можливо урядовець виступає провидцем і провідником історичних українських хронік. Як грецька Фантасія, єгиптянка за походженням, яка перша описала троянську війну і в якої Гомер «творчо взяв» Одіссею.
Чергове потрясіння повітря. Тільки незрозуміло з якою метою. Прикрити прямі гібридні переговори з бойовиками із переведенням їх на легітимну площадку Київ-ОРДЛО, бо без тиску об’єднаних Вашингтона і Брюсселю Росія не захоче грати у цей КВН? Чи це від значущості місії і відчуття себе частиною геополітики за спиною якої стоять «міжнародні партнери»? Ну й і Порошенко намагався після зламу американського проекту переговорів з Москвою в Женеві, організувати Женеву-2, окрему площадку по Криму. Росія тільки ще більше затвердилась у непохитності анексії і збирається її ще раз зафіксувати в уже новій, обнуленій конституції через національний всеросійський референдум. Цим можна було б скористатися. Гібридно. Використовуючи Захід для розміну: світ закриє очі на «вічне царство» ВВП в обмін на повернення Україні захоплених у неї територій. Можливо у складнішому компромісі. Або, треба рішуче вийти з Мінська. Пан Рєзніков у своєму інтерв’ю говорить про Мінськ як про поважну необхідність: «Мінськ від самого початку створювався для вирішення питання Донбасу – для припинення військової агресії Росії проти України». Насправді, Мінськ Путін запропонував Порошенку в Нормандії в обмін на Женеву, що дозволило викинути з переговірного процесу американців і консолідовану Європу. Ціна – визнання законно обраним президентом Петра Олексійовича і гарантії його бізнесу в Росії. Мінський процес – це і є гібридна зброя проти України. Саме вони вивели Крим за межі переговірного процесу і перетворили Київ у безкінечного терпілу, завжди винного і зобов’язаного. У президента Зеленського був блискучий шанс почати з чистого листа. Але як і Порошенко він відмовився від Будапештського договору, підписаного лідерами найбільш могутніх ядерних держав в обмін на переговори із бойовиками в Мінську. Саме команда Порошенка дискредитувала Будапештський меморандум і намагалася запорпати його в смітнику. Але він безстроковий і діє. Треба спробувати подати в Міжнародний суд на Росію позов про невиконання нею цього договору і стане зрозуміло, чи достатньо там тексту для відповідальності Москви за порушення територіальної цілісності України шляхом неспровокованої війни. Що заважало це зробити Порошенку, зрозуміло. Не ясно, чого цього не хоче робити оточення Зеленського. Можна також вдатися до досвіду переговорів Хорватії і Сербії в Дейтоні за участі міжнародних посередників. Путін, попри чергове залякування світу супер-пупер-ядерною зброєю, хоче вернутися в крісло Сімки і їздити в гості до демократичних лідерів. Чому всі переконані, що Владімір Владімірович не готовий відступити і обміняти сумнівне надбання на комфорт лідера дійсно великої Росії. Щоб отримати задоволення від верхніх поверхів піраміди Маслоу. І залишитися в історії вище, аніж Іван Грозний, Петро І, Катерина, Ленін, Сталін і Горбачов. Тобто на верху історичної російської піраміди.