За даними Міністерства економіки, минулого року обсяги експорту склали на 112 тисяч тонн більше, ніж у 2022 році. Проте у вартісному вимірі показник впав на 18,7%, до $35,8 млрд. В умовах війни та тимчасової окупації окремих регіонів чимало бізнесів беруть курс на масштабування та вихід на зовнішні ринки. Проте є фактори, які уповільнюють глобальне розширення українського бізнесу.
Нестача кадрів
Окупація частини України, внутрішні переміщення, виїзд за кордон, мобілізація – все це призвело до нових викликів, пов’язаних з нестачею кадрів. Всі галузі відчувають дефіцит фахівців. І чим складніша індустрія – тим більший попит на спеціалістів. Це стає перешкодою не те що для масштабування, а й загалом для повноцінного функціонування бізнесу.
Що стосується сфери мікробіологічного виробництва, це доволі вузькопрофільна галузь. І талановиті фахівці затребувані в різних сферах, зокрема у фармацевтичній та харчовій промисловості. Тож, безумовно, збереження та розвиток внутрішніх кадрів – серйозний виклик.
Щоб утримувати та розширювати команду, важливо системно працювати над розвитком і зростанням фахівців, забезпечувати вигідні та гідні умови праці, балансуючи між навантаженням, робочим графіком і часом на відновлення.
Енергозалежність
Відключення електроенергії стало одним із найсерйозніших викликів 2022-2023 років. Попри відсутність блекаутів в цьому році, через постійні обстріли стратегічно важливих об’єктів інфраструктури, є ризик знову стикнутись з відсутністю світла. Тому потрібно інвестувати в електрогенератори та альтернативні джерела енергії, щоб убезпечити себе від можливих форс-мажорів.
У галузі біотехнологій таке перестрахування життєво важливе. Обладнання має функціонувати цілодобово, щоб забезпечити своєчасний ріст мікроорганізмів та проходження всіх біотехнологічних процесів згідно з графіком. Інакше – брак та зіпсована партія продукції. Тож вимушені інвестувати в енергонезалежність кошти, які у мирні часи могли бути направлені на розвиток та масштабування.
Зростання собівартості та інші фінансові ризики
Зараз важливо не лише утримувати асортимент, а й постійно розвиватись, щоб пропонувати ринку нові рішення. А це веде за собою чимале фінансове навантаження, бо витрати на виробництво постійно збільшуються. Візьмемо до прикладу хоча б здорожчання електроенергії. При цьому, підвищувати ціни для споживачів пропорційно зростанню собівартості виробництва не завжди можливо.
Також бізнес стикнувся і з іншими фінансовими викликами, як-от суттєве збільшення касових розривів, затримки коштів з боку дилерів, партнерів, постійне блокування податкових накладних ДПІ. На фоні росту цін на продукцію та ускладнень на зовнішніх ринках чимало гравців були змушені перекредитуватися, щоб подолати ці труднощі. Це сезонна тенденція, яка не є новою. Однак масштаби її збільшилися через зовнішні фактори.
Блокування кордонів
Блокування кордону польськими автоперевізниками та фермерами додали проблем у й так непросту ситуацію з логістикою. За даними дослідження Європейської Бізнес Асоціації 36 з 44 опитаних компаній-членів зазначили, що загальна сукупна сума збитків з початку страйків склала принаймні 24,8 млн євро. 57% опитаних компаній втратили замовлення через блокування кордону. Це змушує переналаштовувати напрямки постачань.
Бізнес шукає альтернативні шляхи перетину кордону. Але ситуація в інших країнах не сильно оптимістична. Наприклад, станом на кінець березня з України в Польщу водії стоять в черзі 22 дні, навантаженість – 6500 автівок. В Словаччину – 2200 автівок чекають 20 днів. Трохи швидше на кордоні з Румунією та Угорщиною – черга 10-15 днів, 3000-4000 машин.
Фактор війни
Через бойові дії, руйнування інфраструктури, втрату працівників та ринків збуту багато підприємств були змушені припинити або скоротити свою діяльність. В пріоритеті підприємців здебільшого виживання, а не на масштабування.
Втім, український бізнес демонструє стійкість та адаптивність до нових умов. Багато підприємств релокували потужності в безпечніші регіони, шукають альтернативні джерела, освоюють нові ринки збуту.
З мого досвіду, під час більшості викликів знаходилися сили, ресурси та енергія на розвиток. Зараз бачу сенс сфокусуватися на нових дослідженнях, системній роботі в Україні та встановленні зовнішніх партнерств. Це мало б гарантувати відносну стійкість та умови для масштабування. Крім того, важливо продовжити вдосконалення та адаптацію до умов ринку, виділяти ресурси на розвиток команди, забезпечення енергонезалежності. Це є той фундамент, який забезпечить життєздатність бізнесу за умов невизначеності.